Авторизация

Карта сайта

Последние поступления

Программа Девятых Международных Шевченковских чтений (Канев, 23 сентября 2021 г.)

ШЕВЧЕНКОВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ЗАПОВЕДНИК

ИНСТИТУТ ЛИТЕРАТУРЫ ИМЕНИ Т.Г. ШЕВЧЕНКО НАН УКРАИНЫ

ЧЕРКАССКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМЕНИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО

ИНСТИТУТ ЛИТЕРАТУРЫ И ИСКУССТВА ИМЕНИ М.О. АУЭЗОВА КН МОН РК

УКРАИНСКИЙ ЦЕНТР НАУКИ И КУЛЬТУРЫ РЕСПУБЛИКАНСКОГО ОБЪЕДИНЕНИЯ «РАДА УКРАИНЦЕВ КАЗАХСТАНА»

ОБЩЕСТВЕННЫЙ НАУЧНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКИЙ «ИНСТИТУТ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО»

при информационной поддержке

МЕЖДУНАРОДНОГО ИНСТИТУТА ОБРАЗОВАНИЯ, КУЛЬТУРЫ И СВЯЗЕЙ С ДИАСПОРОЙ НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА «ЛЬВОВСКАЯ ПОЛИТЕХНИКА»

ПРОГРАММА

Девятых Международных Шевченковских чтений

«СОЗДАНИЕ НОВОЙ НАУЧНОЙ БИОГРАФИИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО: КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОДХОДЫ И ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЕ СТРАТЕГИИ»

(К 160-й годовщине со времени возвращения Тараса Шевченко в Украину)

Канев, 23 сентября 2021 года

Подробнее...
К 160-летию перезахоронения Тараса Шевченко

22 мая – дата перезахоронения Тараса Шевченко. Уже год с нами нет Валентина Иващенко. Глубокая незаживающая рана. Огромная, никем не заполненная ниша. Он много сделал чтобы мои поездки в Петербург были продуктивными и интересными. Эту статью посвящаю памяти Валентина. 22 мая 1861 года возле Канева на Черкащине было захоронено тело Великого украинского Кобзаря – Тараса Григорьевича Шевченко. Тарас Шевченко последние свои дни прожил в Санкт-Петербурге в здании Академии Художеств на берегу Невы, там у Шевченко была небольшая комната, в которой он жил и работал. Комната была поделена деревянной перегородкой на 2 этажа. Верхний этаж был предназначен преимущественно для жилья, а нижний для работы. В этой комнате, в возрасте 47 лет, на лестнице между этажами и остановилось сердце Кобзаря.

Подробнее...

Календарь публикаций

Июнь 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3

     Є в Оренбурзі Будинок-музей української народної архітектури і побуту, розташований у міському комплексі «Національна деревня». Збудував його і створив музей українець за походженням, уродженець місцевого села Буланово Микола Петрович Науменко, який очолював спочатку міську та вже понад 15 років обласну українську громадську культурно-просвітницьку організацію імені Тараса Шевченка. Ось вже 9 років цей будинок є улюбленим місцем культурного відпочинку для людей різного віку і національностей. І для студентів також. Чергова зустріч студентів Оренбурзького державного педагогічного університету під керівництвом старшого викладача кафедри історії Вітчизни, кандидата історичних наук Іллі Москвіна відбулась 7 квітня 2016 року.

«…Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»

     Ілля Юрійович сам поважає Україну і українців, цікавиться українською культурою и виховує це почуття поваги і толерантності у своїх студентів.  До речі, для учбової практики студентів влітку 2014 року він обрав саме український будинок-музей. Тоді протягом 10 днів вони знайомилися і вивчали звичаї українського народу, писали наукові роботи, готували і проводили театральні заходи, дівчата вчили українських пісень.

     Навіть виїздили у той час в стародавнє село нащадків українських переселенців – Дєдуровку, де нас зустрів сам голова сільської адміністрації М. Баженов і провів цікаву бесіду про історію села, його культурні традиції, зв'язки між народами, які тут мешкають. Була организована зустріч із фольклорною групою «Криничанка», яка існує вже 40 років. Ці літні жіночки із радістю співали і розповідали про весільні традиції своїх батьків и дідусів, наприклад, як скрізь усе село несли придане до дому нареченого, кожну річ окремо, як «по снігу тягли пухову перину і вже мокру заносили в хату». А студенти просто розчинилися у таємницях українських традицій, здавалося, що ці молоді хлопці і дівчата майже не дихаючи слухали розповіді і народні пісні...

     Це було півтора роки тому, а цього разу студентський гурт завітав до музею на «Благовіщення». Самі підготувалися і розповідали про це свято, а потім читали вірші Великого Кобзаря українською мовою... Читали мабуть десь стримано і повільно, але дуже зацікавлено, видно, що прочитано вже декілька разів допоки повністю не став зрозумилим зміст тексту. Молодь різних національностей Оренбурга з великою повагою читали, слухали і обговорювали вірші, життєві епізоди Тарасової долі, слухали пісни під бандуру, підготували і подарували для музею репродукцію ікони «Блага вість» і картину, на якій молода вродлива україночка стоїть у чистому полі. На неї символічний одяг: біла сорочка-вишиванка, червона спідниця, яка стілеться аж по землі, синього кольору додає блакітна частина жовто-блакітного стягу, що в'ється понад полем зрілої пшениці.

     Наприкінці зустрічі вони запитали в мене: «Ось Ви буваєте в Україні, як там ставляться до простих людей у Росії?» «Вони прагнуть до мира і розуміння між нами», - відповіла я. 

Тамара Чащіна,

директор будинку-музею української народної архітектури і побуту, методист регіонального центру розвитку культури Оренбурзької області

Оренбург, 08.04.2016

 

 

Материалы разделов

Кто онлайн

Сейчас один гость и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Подписка