Авторизация

Карта сайта

Последние поступления

Визит делегации Посольства Республики Казахстана на Тарасову гору

15 июля 2020 г. Шевченковский национальный заповедник посетила делегация Посольства Республики Казахстана во главе с Чрезвычайным и Полномочным Послом РК в Украине Дарханом Калетаевым. На протяжении всего периода Независимости Украина и Казахстан как дружественные страны стремятся поддерживать активные экономические отношения, приумножать культурные, духовные ценности своих народов. Ведь именно это и является призванием внешней политики государств и, прежде всего, культурной дипломатии.

Подробнее...
Образ Шевченко в контексте задач модернизации общественного сознания и формирования исторической памяти в Казахстане

     В Казахстане с 2017 года системно реализуются положения программной статьи Первого Президента РК – Елбасы Н.А. Назарбаева «Взгляд в будущее: модернизация общественного сознания», направленной на гуманитарное сопровождение реформ в политической и экономической сферах, обеспечение последовательности и итоговой успешности их реализации. Главой государства перед казахстанским обществом поставлена амбициозная задача – стать единой нацией сильных, в том числе и в духовном смысле, людей.

     Одна из ключевых идей программы Духовного Обновления заключается в том, что успех модернизации будет невозможен без сохранения своей культуры, собственного национального кода, национального духа, лучших традиций, обычаев, языка, литературы. Это именно та платформа, которая призвана соединить горизонты прошлого, настоящего и будущего народа, обеспечить межкультурное и конфессиональное согласие, поэтому широкая популяризация уникального культурно-исторического наследия Казахстана становится одной из наиболее актуальных задач современной науки.

     Н.А. Назарбаев особенно подчеркивал, что для казахов святы мудрость Абая, перо Ауэзова, проникновенные строки Жамбыла, волшебные звуки Курмангазы, вечный зов духа предков аруаха. В год 175-летия Абая есть основания говорить о том, что мудрость поэта и призывы к раскрытию самых лучших качеств людей, правила общежития, заключенные в «Словах назидания», понятны представителям всех этносов. Из мира национальных культур в общепланетарную сокровищницу приняты имена Пушкина, Навои, Кашгари, Тукая, Гёте и многих других. Украинская культура также подарила миру своего героя и гения – Тараса Шевченко, чей образ, ставший заметным и ярким культурно-историческим символом, имеет для Казахстана, безусловно, особое значение, может рассматриваться как один из факторов упрочения модели межэтнического согласия, гордости за культуру страны, движения к дальнейшей консолидации казахстанского общества.

     Что сегодня новые поколения могут взять из Шевченко? Оказывается, что не так уж и мало важных идей и призывов – патриотизм, любовь к родине, прекрасное знание и понимание народной жизни, национальных традиций, верность родному языку, друзьям, готовность самопожертвования, протест против угнетения, бесправия и неравенства, вера в Добро и Справедливость, преданность своим идеалам, жизненная стойкость, открытость миру, искренняя увлеченность и уважение к культуре других народов, готовность принять другую культуру как свою, а своей делиться с другими и многое другое.

     Шевченко интересен как фигура мирового уровня прежде всего потому, что в полной мере отражал национальную самобытность, уникальность и оригинальность своего народа. Общемировое признание пришло через национальное, и в этом заключается один из важных уроков! Уважение к другим народам родилось из любви к своему народу. Иначе не был бы так выразительно и в деталях описан и навсегда зафиксирован казахский быт в поэзии, повестях, дневнике, многочисленных рисунках Кобзаря.

     Шевченко провел на территории современного Казахстана почти 10 лет (1848 – 1857 гг.), лично наблюдал жизнь казахов. Образы народа и природы степей Приаралья и Мангышлака, Аральского и Каспийского морей нашли отражение в его литературном творчестве и изобразительном наследии – более 120 поэтических произведений, более 350 рисунков и картин, посвященных Казахстану. Шевченко, насколько было возможно в его условиях, проникал в казахскую культуру – узнавал язык, слышал народные песни, знакомился со степным бытом, проявлял симпатию и привязанность. Важно отметить, что Шевченко чаще всего использовал правильный этноним «казахи/кайсаки», а не принятый в то время официальный «киргизы», что тоже многое говорит об отношении к народу.  

     В литературе встречаются, к сожалению, распространенные мнения, что для Шевченко казахский период жизни был «темным временем», «трагедией одиночества», «наказанием пустыней», «отбыванием срока», «незапертой тюрьмой» и т.п. На самом деле, беспристрастный взгляд убеждает, скорее, в обратном – в итоге это оказалась счастливая судьба. Для Тараса – один из наиболее плодотворных периодов творчества, для Казахстана – одна из немногих в то угнетенное время возможностей выйти, как бы сегодня сказали, в «информационное пространство».      

     Не удивительно, что в современных публикациях неоднократно подчеркивается мысль о том, что для казахов Шевченко уже давно свой, человек, который глубоко прочувствовал положение, боль и чаяния народа в тот период истории. Искренним ответным порывом стали почетные эпитеты «акын Тарази», «народный посол», «певец Независимости». Кроме того, творческое наследие Шевченко – органичная часть общеказахстанской культуры, его имя известно всем жителям страны. В этом смысле общечеловеческие грани гениальности поэта и художника по своему значению превзошли национальные черты, смогли естественным образом интегрироваться в культурное пространство большой и многоликой страны. 

     Уместно вспомнить, что приближается дата, которую в определенной степени можно считать 100-летием казахстанского шевченковедения – в марте 1922 года в краевой газете «Степная правда» (Оренбург) опубликована, вероятно, первая статья о Шевченко и его пребывании на Мангышлаке. Символично, что в 1934 году на Первом съезде писателей СССР казахский классик Ильяс Джансугуров с высокой трибуны отметил мировое значение творчества Шевченко.

     И сегодня, спустя почти 100 лет, Казахстан вновь проявил особое внимание к Великому Кобзарю – в ноябре 2019 года Казахстанским институтом общественного развития «Рухани Жаңғыру» были презентованы результаты исследования по проекту «Изучение вклада казахстанских этносов в историко-культурное наследие народа Казахстана». В базу данных, подготовленную ведущими экспертами, вошли 50 выдающихся деятелей, внесших значительный вклад в развитие Казахстана, в их числе – Тарас Шевченко. База данных оформлена в виде издания «Этносы Казахстана: личность, история, память» (Нур-Султан, 2019. 316 с.), выполненного по заказу Министерства информации и общественного развития Республики Казахстан при поддержке Администрации Президента Республики Казахстан и Ассамблеи народа Казахстана.

     В статье, посвященной Тарасу Шевченко, отмечается, что очарованный Казахстаном, Шевченко оставил заметный след в казахской культуре. Великий Кобзарь посвятил Казахстану сотни рисунков и стихов. Здесь провел он в изгнании 10 лет, но этот период его жизни был очень продуктивным. Поэт реализовал многие творческие замыслы, ярко запечатлел и воспел жизнь казахов, во многих своих творениях реалистично представил жизнь степняков. Творчество Шевченко стало неотъемлемой частью истории и культуры казахов, важной страницей истории духовного родства народов Казахстана и Украины. Отмечен вклад казахских писателей и поэтов, занимавшихся переводами произведений Шевченко, изучением его жизни и творчества.

     Казахстан, так искренне заинтересовавший Шевченко, безусловно, отвечает ему взаимностью. Казахстан на сегодня располагает наиболее представительным за пределами Украины опытом мемориализации, которая на протяжении длительного времени находила воплощение в следующих формах:

     - установлены памятники, бюсты и мемориальные доски,
     - действуют музеи и музейные экспозиции,
     - в библиотеках имеются собрания произведений Т.Г. Шевченко и издания, посвященные творчеству Кобзаря,
     - населенные пункты, улицы населенных пунктов, географические объекты названные в честь Шевченко,
     - украинские этнокультурные объединения Казахстана ежегодно проводят тематические культурно-массовые и просветительские мероприятия,
     - ряд школы носят имя Шевченко,
     -  раздел о Шевченко включен в школьный учебник по истории Казахстана для 8 класса,
     - многочисленные переводы произведений Шевченко на казахский язык, неоднократно осуществлены издания избранных трудов поэта, образы Шевченко созданы в казахской национальной литературе, кинематографе, изобразительном искусстве,
     - существует обширная научная, научно-популярна литература (статьи, книги) и публицистика о жизни и творчестве Шевченко в Казахстане,
     - к историческим и памятным датам регулярно проводятся научно-просветительские мероприятия,
     - выпущены памятные юбилейные монеты к 200-летию Т. Шевченко в 2014 г.,
     - шевченковские места включены в туристический контент в Мангистауской и Кызылординской областях,
     - СМИ и интернет-пространство Казахстана содержит разнообразные материалы о Шевченко.

     Поскольку в полном объеме история Шевченко в Казахстане еще не написана, то с учетом информации, систематизированной в таком виде, важно ответить на вопрос: «Каковы направления и формы современного шевченковедения в Казахстане?». Ответ можно дать, опираясь, с одной стороны, на имеющийся отечественный исследовательский опыт, с другой – на основные мировые научно-просветительские тенденции в этой области. Для Казахстана перспективными и актуальными могут быть следующие научно-издательские проекты:

     - изучение Мангистауского периода жизни и творчества Шевченко,
     -  анализа истории формирования и современного состояния казахстанской шевченкианы, обобщение всего накопленного историографического опыта, публикация неизданных ранее материалов, 
     - в контексте задач программы «Рухани жаңғыру» показать тесную связь творчества Шевченко с локальной историей конкретных местностей и объектов Западного Казахстана,
     - сравнительный анализ творчества Шевченко и других национальных классиков в русле компаративистики,
     - перевод произведений Шевченко на новую латиницу (с учетом опыта изданий 1930-х гг.). 
     - создание на базе одного из научно-образовательных учреждений специального исследовательского подразделения, позиционирование Казахстана как признанного центра в области шевченковедения на постсоветском пространстве и в мире.

     Эти задачи в полной мере соответствуют основным положениям программы «Рухани жаңғыру» и обозначенным Лидером Нации Н.А. Назарбаевым направлениям:

     1. «Туған жер», поскольку патриотизм начинается с любви к своей земле, к своему аулу, городу, региону, с любви к малой родине. В том числе, тематические подпрограммы «Тәрбие және білім» по формированию всесторонне и гармонично развитой личности на основе казахстанского патриотизма и общечеловеческих ценностей, «Рухани қазына» по формированию общенационального патриотизма через возрождение интереса и уважения к традициям, истории и культуре своей земли. Реализация этих программ предполагает организацию системной краеведческой работы, изучение региональной истории, восстановление культурно-исторических памятников и культурных объектов местного масштаба. Это особенно важно для молодых людей, которые в силу разных причин могут еще недостаточно знать и понимать местную историю, ее загадки и тайны.

     2. «Сакральная география Казахстана» («Духовные святыни Казахстана»). У каждого народа, у каждой цивилизации есть святые места, которые носят локальный, значимый только для местного сообщества, общенациональный, известный большому числу представителей этноса, или общемировой характер. Но все они образуют каркас национальной идентичности. Для этого вводятся в научно-познавательный оборот уникальные и малоизвестные памятники истории и культуры. Получаемая в результате поиска информация может побудить читателей к активной музейно-краеведческой работе, начиная со школьного уровня, продолжению увлекательных поисков, изучению малоизвестных страниц локальной истории. Немало значимых, священных для казахов мест Западного Казахстана, Арало-Каспийского региона нашли отражение в художественном и изобразительном наследии Шевченко.

     3. Направление «Современная казахстанская культура в глобальном мире» ориентировано на обеспечение конкурентоспособности национальных культур. Обращение в различных формах к всестороннему изучению наследия мировых классиков, связанных волею судьбы с Великой Степью, способно сделать Казахстан интереснее и привлекательнее для окружающего мира через позиционирование его как пространства, давшего явления культуры мирового значения. В этом смысле Шевченко предстает как один из Великих деятелей Великой степи. 

     Таким образом, личность и творчество Тараса Шевченко играют важную роль в формировании исторической памяти и консолидации народа Казахстана. Сегодня, когда активно и совершенно обоснованно реализуется проект по презентации новых лиц Казахстана, не менее значима и работа по популяризации «лиц истории», которые создавали славу и формировали фундамент общенационального культурного кода.

                                                 Д.А. Черниенко,
кандидат исторических наук, старший научный сотрудник
Института истории государства КН МОН РК
член Оргкомитета Международных Шевченковских чтений

 9 марта 2020 г. 

 

 

Календарь публикаций

Август 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6

Шевченкознавство на Південному Уралі (історичний «Оренбурзький край») пройшло шлях поступового формування з кінця XIX ст. дотепер, але відомо у Росії і світі, перш за все, завдяки багаторічній, системній науково-дослідній та просвітницькій діяльності Леоніда Большакова (1924–2004) – письменника, літературознавця, журналіста, краєзнавця, Лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка, Заслуженого діяча культури України.

Майже 60 років творчого життя займає його «шевченкіана», яка охоплює понад 20 різножанрових книг, «Оренбурзьку Шевченківську Енциклопедію», сотні статей, створений ним Інститут Тараса Шевченка (ІТШ), низку заснованих музеїв, вагомих конференцій та регіональних культурних заходів.
Наукове та громадське значення досліджень Л. Большакова полягає у тому, що, по-перше, знайдено та введено до обігу нові архівні документи, літературні джерела, історичні факти; по-друге, реконструйовано та уточнено значну частину біографії Т. Шевченка, багатьох людей, що були пов’язані з ним в період заслання; по-третє, сформульовано нові теми досліджень (наприклад, роль оточення поета, маршрути його подорожей, історія виникнення деяких художніх творів, особливості повсякденного життя, матеріального побуту тощо); по-четверте, розроблено і випробувано методологію новаторського історико-літературного жанру – «науковий пошук»; по-п’яте, сформовано регіональну наукову школу шевченкознавства та енциклопедістики, що стало визнаним фактом на загальноросійському та міжнародному рівнях; по-шосте, під впливом організаційного таланту та невтомного ентузіазму Л. Большакова відбувалась широка популяризація спадщини Тараса Шевченка – ім’я поета носили або досі носять вулиці, парки, учбові заклади, установи культури, міські бібліотеки (№ 3 в Орську, № 12 в Оренбурзі), громадські організації.
Самі праці Л. Большакова та свідчення багатьох колег, його учнів – усе говорить про те, що дослідник умів говорити і писати про важкий життєвий шлях Тараса Шевченка яскравою, виразною, захоплюючою, але доступною мовою. Тому унікальний науковий досвід, накопичений за попередні десятиріччя, дозволяє і протягом останніх 10 років після смерті ученого реалізовувати різноманітні форми збереження традицій оренбурзького шевченкознавства, шукати нові ідеї. 
1. З опорою на здобутки свого вчителя, розуміння важливості збереження його спадщини продовжує роботу низка дослідників – фахівців з різних галузей гуманітарного знання, які працювали поруч із Л. Большаковим у 1990–2000-х рр. за період існування Інституту Тараса Шевченка. Серед них – краєзнавець, журналіст, викладач В.В. Дорофєєв (1927–2012), бібліотечний співробітник Т.О. Камскова, філософи, викладачі Г.Г. Коломієць, І.М. Габдулгафарова, філолог-фольклорист Т.Ю. Скопінцева, архівіст Т.С. Паніна та інші. Першим досвідом колективного погляду на постать Т. Шевченка був захід з нагоди 185-ї річниці від дня народження поета [14]. Наступною важливою подією у цьому напрямку стала наукова конференція «Кобзар і Оренбуржя» (2005 р.), де чимало виступів були присвячені актуальним аспектам життя та творчості Т. Шевченка [10]. У березні 2013 р. в рамках Других Міжнародних Шевченківських читань відбулось тематичне засідання з нагоди 20-річчя від дати заснування ІТШ [1]. На сьогодні «постбольшаковська» (2005–2010-ті рр.) бібліографія регіонального шевченкознавства нараховує понад 20 наукових публікацій, шевченківська тема у різних формах присутня у науково-освітніх установах, педагогічній роботі зі студентами, в бібліотеках, музеях, школах. 
2. З 1976–1977 рр. продовжується традиція проведення «Шевченківського березня» – щорічного регіонального свята, любимого дітища Л. Большакова. У рамках заходів проходять літературні зустрічі, публічні читання, вечора поезії, бібліотечні виставки, відкриті уроки в школах, концертні виступи професійних та самодіяльних акторів по містах і районах Оренбурзької області. У 2013 р. відоме у всій Росії і за її межами свято проведено вже у 37-й раз поспіль без жодної перерви.
3. З 2005 р. науковою громадськістю Оренбурга за підтримки Адміністрації міста проводяться «Большаковські читання», вже відбулось шість подібних наукових форумів, які отримали високий міжнародний статус [18]. З часом визначився довгостроковий перспективний напрям роботи – комплексне вивчення Оренбурзького краю у широкому історичному вимірі. «Большаковські читання» не тільки увічнили пам'ять про Л. Большакова, але й стали визнаним науковим майданчиком для обговорення спільних проблем розвитку культури у регіональному і міжрегіональному контекстах. Окрім вивчення внеску Л. Большакова в шевченкознавство, увагу дослідників пригортають питання етнокультурної ситуації на Південному Уралі, становлення просвітництва у регіоні, втілення науково-педагогічних традицій, стан архівних та бібліотечних фондів, краєзнавство, художня культура тощо.             
4. У середині 2000-х рр. після реорганізації Інституту Тараса Шевченка, який з 1995 р. як структурний підрозділ існував у складі Оренбурзького державного університету (ОДУ), залишилась невиконаною низка цікавих проектів, зокрема конференція з російсько-українських зв’язків, книги «Півстоліття з Шевченком», «Шляхами задумів», «Книга про вічне життя», повна хронологія шевченківського десятиліття у засланні тощо. Не дочекалися видання численні рукописи, нариси, чернетки Л. Большакова. Ще у березні 2002 р. за ініціативи вченого на сайті ОДУ з'явився спеціалізований інтернет-журнал «Шевченко. RU» [17]. У перший випуск увійшли, наприклад, хронологія перебування Т. Шевченка в Оренбурзі, щоденник Т. Шевченка із коментарем Л. Большакова, текст повісті «Зошит із вирваними аркушами», сучасна публіцистика тощо. Другий випуск складався не лише з шевченківських матеріалів, але й з текстів про Г.С. Вінського. Роботу над черговим випуском перервала смерть Л. Большакова. Разом з тим, у рамках «Большаковських читань» 2007 р. на зазначеному сайті презентовано електронну бібліотеку вченого. В остаточному вигляді третій випуск журналу підготовлено лише у 2009 р. до 195-ліття від дня народження Т. Шевченка та 85-ліття від дня народження Л. Большакова. Ресурс вміщує бібліографічний покажчик оренбурзької шевченкіани, низку тематичних статей, повідомлення про «Шевченківський березень», досвід проведення наукових читань тощо. На жаль, останнього часу інформаційне поповнення інтернет-журналу припинено.
5. Важливою складовою сучасного шевченкознавства є підготовка до видання науково-епістолярної спадщини, матеріалів особистого архіву Л. Большакова. Головним ініціатором і виконавцем у цьому напрямку виступає його донька Т. Большакова – філолог, викладач, член Спілки журналістів Росії. Їй належить низка змістовних аналітичних публікацій [5; 6], упорядкування переписки вченого, текстів, що раніше не потрапили до друку [3; 9]. Значний внесок у цю роботу внесли також Т.О. Камскова, А.В. Кірьякова, Г.Г. Коломієць, В.В. Ронжес та ін. Слід відмітити, що творчість Л. Большакова стала об’єктом аналізу та критики не лише в Росії, але й в Україні [2; 15]. Крім того, велика кількість праць Л. Большакова, у тому числі, в словниках, періодичних виданнях – газетах і часописах, потребує роботи з їхнього уточнення, систематизації та складання повних бібліографічних покажчиків [7; 8; 11; 12].
6. З 2003 р. у фондах наукової бібліотеки ОДУ зберігається особисте книжкове зібрання Л. Большакова – одна з найбільших колекцій університету, що нараховує більш ніж 2 тис. примірників, у тому числі, понад 200 видань з автографами відомих письменників, поетів, вчених. Цю скарбницю сучасні дослідники за правом називають «творчою лабораторією», «кабінетом-музеєм» ученого [4; 16]. Цінність бібліотеки полягає, безумовно, не в кількості одиниць зберігання, але у повноті і науковому значенні різних галузей знання – у першу чергу, регіонального шевченкознавства. Книжки постійно «працюють» у формі тематичних виставок, використовуються місцевими фахівцями-викладачами для проведення учбових занять в навчальних закладах, тим самим виконуючи пізнавальну, виховну, освітню, просвітницьку функції.     
7. В Оренбуржі продовжують роботу шевченкознавчі установи культури, до створення яких доклав чимало особистих зусиль Л. Большаков. Перш за все, йдеться про існуючий в Орську з 1986 р. в окремому будинку на вул. Шевченка (яка має свою назву від початку XX ст.) музей «Т.Г. Шевченко в Орській фортеці» – філія міського історико-краєзнавчого музею. Основу експозиції складають речі, що були передані у якості подарунків Державним (нині – Національним) музеєм Тараса Шевченка у Києві. Музей знайомить із життям поета і умовами його служби в Орському гарнізоні. У трьох невеличких залах привертають увагу предмети побуту того часу, реконструкція солдатської казарми, панно з відображенням плацу для муштри та видами старого Орську, копії картин Т. Шевченка та місцевих художників з шевченківських сюжетів. 
У шевченкознавчому культурно-інформаційному просторі Оренбуржя добре відома орська міська бібліотека № 3 ім. Т.Г. Шевченка. Бібліотеку було відкрито ще 4 квітня 1917 р., а вже за декілька днів вона отримала від міської думи своє почесне ім'я. У бібліотеці майже 20 років проводиться пошукова робота – систематизуються усі бібліографічні дані з шевченківської тематики, створено «шевченківський куточок», постійно діє книжкова виставка «І твої, Тарасе, думи буйним квітом розцвіли…». Шевченківський колорит Орську доповнюють один з небагатьох у Росії пам'ятників Т. Шевченкові, встановлений у 1959 р.; Спасо-Преображенська церква, яку відвідував Т. Шевченко; меморіальна дошка в історичній частині міста; з 1952 р. до реорганізації у 1998 р. ім'я Т.Г. Шевченка носив Орський державний педагогічний інститут.
В Оренбурзі у березні 1989 р. до 175-ліття поета у підвалі колишнього будинку штабу Оренбурзького корпусу і кадетського училища (нині – приміщення загальноосвітньої школи) було відкрито Меморіальний музей-гауптвахту. В основі експозиції – реконструйований інтер'єр головної гауптвахти, де Т. Шевченко тимчасово знаходився з 27 квітня до 12 травня 1850 р. [13]. У створенні музею приймали участь художники, фахівці-музеєзнавці провідних установ Оренбурга, Києва, Львова. Внутрішній вигляд музею є наближеним до історичної дійсності – маленька арештантська кімната з автентичною підлогою та цегляними стінами, караульна, коридор, манекени військових того часу, книги та репродукції картин Т. Шевченка оренбурзького періоду, копії документів, сучасні подарунки музею. Разом з тим, музей-гауптвахта сьогодні – не лише виставка унікальних речей, але й відомий міський культурно-просвітницький центр, який знайомить відвідувачів із загальною історією політичних репресій.
Ще один шевченківський куточок з липня 2007 р. з'явився в Оренбурзі на території «Національної деревні». Така подія стала можливою завдяки невтомній діяльності Обласного українського культурно-просвітницького товариства ім. Т.Г. Шевченко (існує з 1992 р.), яке має тут своє подвір’я. Багато особистих зусиль, ентузіазму і коштів вклали в її розбудову активісти товариства під керівництвом голови – М.П. Науменка, який очолює товариство понад 10 років. У хаті, яку побудовано в традиційному сільському стилі, на громадських підставах діє змістовний «Музей української народної архітектури і побуту», а також протягом тривалого часу поступово збирається колекція різних видань літературних творів Т. Шевченка, подвір’я прикрашає помітний бюст поета. Усі події, які пов’язані з іменем Шевченка на Південному Уралі, регулярно висвітлюються у двохмовній газеті «Оренбурзька криниця», що видається за кошти товариства з 2005 р. 
Таким чином, спираючись на традиції регіонального шевченкознавства, початок яких простежується ще від кінця XIX ст., досвід перших наукових публікацій 1930–1940-х рр., вагомий внесок Л. Большакова у вивчення і популяризацію імені Тараса Шевченка у другій половині XX  ст., Оренбуржя дотепер залишається визнаним центром збереження і соціально-культурної презентації творчої спадщини Великого Кобзаря.  

Література

1. II Международные Шевченковские чтения: сборник мат-лов. Оренбург; Уфа: ИЦ Уфимского филиала МГГУ им. М.А. Шолохова, 2013. 200 с.  
2. Акіншина І. Біографічна проза Л. Большакова в контексті художньої літератури останнього десятиліття ХХ століття // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. 2001. № 8 (40) серпень. С. 25−33.
3. Большаков Л.Н. Се человек // Ученый. Писатель. Гражданин: мат-лы Первых Большаковских чтений. Оренбург: ОГУ, 2005. С. 67–69.
4. Большаков Леонид Наумович // Научная библиотека ОГУ. Оренбургская электронная библиотека [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://artlib. osu.ru/site/index.php?option=com_content&task=view&id=46&Itemid=117 
5. Большакова Т.Л. «Быль о Тарасе» Леонида Большакова: от замысла к книге. Уфа: ИЦ Уфимского филиала МГГУ им. М.А. Шолохова, 2013. 199 с.
6. Большакова Т.Л. Вклад Л.Н. Большакова в историю российской украинистики // Украинистика в России: история, состояние, перспективы: мат-лы междунар. науч.-практ. конф. Киев; М.; Уфа: Изд-во Уфимского филиала МГГУ им. М.А. Шолохова, 2010. С. 145–151.
7. Большакова Т.Л. Т.Г. Шевченко в произведениях Л.Н. Большакова: библиографический указатель. Оренбург: РИО ОУНБ им. Н.К. Крупской, 2009. 16 с.
8. Большакова Т.Л., Камскова Т.А. Жизнь продолжается: библиография новых работ о жизни и творчестве Л.Н. Большакова [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://artlib.osu.ru/shevchenko/issue3/pdf/jzn.pdf
9. Большакова Т.Л., Любичанковский С.В. Леонид Большаков: автопортрет на фоне эпохи. Оренбург: Изд-во ОГПУ, 2012. 460 с. 
10. Кобзарь и Оренбуржье: мат-лы обл. науч.-практ. конф. Оренбург: ИЦ ОГАУ, 2006. 100 с.
11. Леонид Наумович Большаков: Библиографический указатель / сост. В.В. Ронжес. Оренбург: ОГУ, 2005. 96 с.
12. Леонид Наумович Большаков: библиографический указатель / сост. Т.Л. Большакова, Т.А. Камскова, В.В. Ронжес. Уфа: Изд-во УФ МГГУ им. М.А. Шолохова, 2009. 96 с.
13. Мемориальный музей-гауптвахта Тараса Шевченко / автор-сост. Л.Н. Большаков. Оренбург: Южный Урал, 1991. 16 с.  
14. Помнят степи певца Украины: мат-лы науч.-практ. конф. Оренбург: ИЦ ОГАУ, 2000. 112 с.
15. Савенко І.Л. Л.Н. Большаков – науковець, письменник-документаліст // Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії: мат-ли міжнар. наук. конф. Луганськ: Знання, 2001. С. 51–57.
16. Шевченко И.Б. Новая жизнь библиотеки Л.Н. Большакова // Пятые Большаковские чтения. Культура Оренбургского края: история и современность. Оренбург: ОКИ, 2011. С. 40–41. 
17. Шевченко. RU Электронный журнал // Научная библиотека ОГУ. Оренбургская электронная библиотека [Электронный ресурс]. Режим доступа:  http://artlib.osu.ru/site/index.php?option=com_content&task=view&id=11&Itemid=98
18. Шестые Большаковские Чтения. Культура Оренбургского края: история и современность. Оренбург: ООО «Агентство «Пресса», 2013. 585 с.

Д. Чернієнко, Уфа

Материалы разделов

Кто онлайн

Сейчас один гость и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Подписка